Біль в очах та пустий погляд, а в думках, що буде далі..

Золочівці переживають важкий час, але вірять, що незабаром настане мир та перемога.

 

Я не можу дивитися без сліз на те, що зараз діється..

 

Сотні, ні. Тисячі людей втратили сенс, втратили дітей, жінок, чоловіків, але не опускають руки і допомагають всіма можливими способами..

Важко всім, від малят до людей похилого віку.

 

Я щодня думаю проте, якби мої бабусі й дідусі зараз бачили все це… Щоб вони відповіли?

 

Окупанти не дають спокою навіть земним смертним. І це дико, це не люди..

 

Ґвалтування, насилля, окупація, бойові дії все це дуже сильно вплинуло на людей, а точніше на психіку.

Це страшні речі, яких не повинно бути.

 

У нас всіх змінилися погляди, як зовнішні, так і внутрішні, я не психолог, але це легко помітити.

 

Ми змінилися, ми не можемо собі уявити життя без тривог…

Ми не можемо уявити життя без, на жаль, поганих новин..

Ми відчуваємо вічну тривогу в душі..

Ми не маємо таблеток, щоб вилікувати наші рани..

 

Але ми маємо безмежну віру, в Україну, в краще та спокійніше життя…

 

Це фото надихнуло на допис.

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту