Топ-ІПсО тижня (12.10 – 18.10. 2026): навіщо Трамп «відправив» Томагавки в океан, як Герасимов двічі «оточував» Харків, чому Рубіо бреше, а Мендель закликає до капітуляції? Але Геббельс програв…

— Дональде, взагалі-то там Чорне море...

Трамп насуплюється, відмахується від мапи та переводить стрілки на Байдена:

— Та яке значення має море чи океан?! Головне, що Обама віддав його українцям, а Байден розікрав усю зброю! До речі, я особисто відправив Зеленському мільйон крилатих ракет «Томагавк»!

— Але ж Україні не передали жодного «Томагавка»... — здивовано бормоче журналіст.

— Не плутайтеся під ногами! — зривається на крик Трамп. — Краще запишіть, що український циркач Барнум особисто вистрілив ними всіма по Ірану, через що наші арсеналы й спорожніли!

В інтерв'ю американському телеканалу Newsmax Дональд Трамп видав порцію чергових географічних та мілітарних одкровень, намагаючись вкотре перекласти відповідальність за власні політичні маневри та стан американських арсеналів на попередників і Київ. Цього разу дісталося і географії, і здоровому глузду.

Трамп заявив, що Кримський півострів є «найціннішою частиною України», яка нібито омивається «океаном із усіх чотирьох сторін». Навіть попри те, що журналіст намагався обережно нагадати про Чорне море, експрезидент видав класичну девелоперську фантазію, звинувативши в окупації півострова у 2014 році Барака Обаму.

Намагаючись виправдати порожні склади американської армії, Трамп заявив, що США нібито передали Україні ракети Tomahawk. При цьому він знову назвав Володимира Зеленського «Барнумом» на честь циркового антрепренера, а інтерв'юер Роб Финнерти навіть не наважився спростувати відверту брехню.

Згідно з даними Дослідницької служби Конгресу, CSIS та Reuters, США дійсно суттєво виснажили свої запаси через війну на Близькому Сході з Іраном, витративши близько 1 700 ракет-перехватчиків Patriot (приблизно 65% запасів) та понад 1 000 крилатих ракет Tomahawk (майже половину арсеналу).

Натомість Україні з 2022 року передали близько 600 перехватчиків Patriot (значна частина — від європейських союзників або виготовлена на замовлення), а жодної ракети Tomahawk Київ ніколи не отримував.

Подібні заяви слугують подвійній меті: відвернути увагу внутрішньої американської аудиторії від реальних наслідків військових кампаній та підживлювати зручні для кремлівської пропаганди наративи про «необмежену та безконтрольну допомогу Україні», яка нібито й підриває обороноздатність США.

Начальник Генштабу ЗС РФ, військовий злочинець Валерій Герасимов доповів Володимиру Путіну на нараді в пункті управління угруповання «Сєвєр» про чергові «успіхи» в Харківській області.

Герасимов заявив про повне знищення української угруповання чисельністю близько 2 тисяч осіб, яка нібито перебувала в оточенні («котлі») на північному сході Харківської області, та «звільнення» 461 кв. метра або 28 населених пунктів. Путін назвав це «безумовним успіхом».

Американський Інститут вивчення війни (ISW) та незалежні аналітики повністю спростували ці заяви, назвавши їх видуманними та частиною «когнітивної війни». За даними аналітиків та українських бригад, що діють на цьому напрямку, реальна картина зовсім інша.

Заяви про розгром та «котел» 2-тисячного угруповання ЗСУ є повною вигадкою російського командування.

Поки російська пропаганда малює віртуальні перемоги та звітує про сотні «звільнених» квадратних метрів, українські сили продовжують утримувати позиції та завдавати ворогу нищівних ударів.

Створити для внутрішньої російської аудиторії та самого Путіна ілюзію обвалу фронту на Харківщині, розпалити паніку та виправдати чергові масовані удари по українській інфраструктурі.

Як зазначають аналітики, успіхи України на полі бою у 2026 році змушують Кремль покладатися на кампанію далеких ударів, намагаючись через руйнацію енергетики та економіки зламати опір України протягом зими 2026–2027 років.

Начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов і російське командування заявляли про оточення угруповань ЗСУ в Харківській області щонайменше двічі в рамках однієї медійної кампанії, що тривала на початку вересня, а потім у середині жовтня 2026 року.

Відомий оглядач Майк Накі проаналізував нові скандальні заяви американського керівництва щодо ситуації зі зв'язком і терміналами компанії SpaceX. Останній одіозний епізод пов'язаний із держсекретарем США Марком Рубіо, який безбожно збрехав на пресконференції, намагаючись виправдати чергові обмеження для України.

Відповідаючи на запитання про проблеми зі Starlink та Starshield в Україні, Рубіо категорично заперечив причетність Білого дому, назвавши це «технічним збоєм», який нібито вже усунуто. При цьому він заявив, що Starlink — це комерційний продукт, а Starshield — військовий, який працює за контрактом із ЗС США і до якого Україна нібито ніколи не мала доступу (а зараз щодо нього лише ведуться якісь переговори).

Це пряма і стовідсоткова брехня. Контракти на військову систему Starshield для України були укладені ще у 2024 році, і це добре відомий факт. Журналісти вже третій день ганяють адміністрацію США через це відключення, але намагання викрутитися за допомогою відвертої неправди ситуації не рятують.

Президент України Володимир Зеленський під час аудіоконференції з журналістами розповів про залізобетонні докази навмисного блокування. Українські військові зафіксували, що на території України Starlink повністю відключається, щойно швидкість перевищує 161 км/год, і дрон втрачається. Проте, коли кілька таких пристроїв відвезли на територію країн Європейського Союзу, вони бездоганно працювали на швидкості понад 180 км/год. Висновок очевидний: обмеження діють виключно в Україні — це спланована та адресна операція.

У чому головний парадокс і цинізм ситуації?

Швидкість вище 160 км/год потрібна українським силам лише для одного типу озброєння — для дронів-перехватчиків, які збивають російські ударні БПЛА (чиста оборонна технологія). Для всього іншого (наземних дронів, штабного зв'язку, звичайних ударних БПЛА) цієї швидкості цілком достатньо. Ба більше, українці не використовують Starlink для ударів по території РФ, оскільки там термінали фізично не працюють (на відміну від росіян, які раніше активно використовували термінали для нальотів на українські міста).

Фактично США відключили Україні можливість ефективно захищатися від російських безпілотників, які щодня вбивають мирних цивільних громадян. Росії на полі бою це не допоможе ніяк, але дозволить Кремлю безперешкодніше руйнувати українські міста й убивати людей. У Білому домі, схоже, остаточно не залишилося друзів України.

Окупанти переходять до нової фази війни на виснаження. Як зазначає британська The Guardian з посиланням на перехоплені документи російської розвідки, Путін віддав наказ зробити найбільші міста України непридатними для життя.

У ворогів усе розраховано: точна кількість ракет і дронів для знищення електрики, опалення, водопостачання та каналізації (з особливим фокусом на Київ, де за найгіршим сценарієм світла може не бути до 20 годин на добу).

Класична концепція начальника Генштабу ЗС РФ Валерія Герасимова про повільне тиснення фронту очевидно пробуксовує. Натомість військово-політичне керівництво РФ перемкнулося на «концепцію Бєлоусова» — відкритий терор і геноцид цивільного населення через нищення критичної інфраструктури, щоб зробити саму територію України нестерпною для виживання.

Чому цей план став можливим і чому він провалиться?

Успіх цієї тактики на початку зупинявся на двох факторах: тимчасовому дефіциті американських зенітних ракет (зокрема до комплексів Patriot) та тому, що Україна спочатку недооцінила загрозу новітніх реактивних дронів ворога. Проте ситуація стрімко змінюється: ефективність протидії реактивним БПЛА зростає щодня.

Обмежені ресурси Росії vs стійкість України.У Росії просто немає фізичних можливостей забезпечити масштаби коврових бомбардувань часів Другої світової війни (як це було з Лондоном чи Ковентрі).

Про те, як це було в Лондоні, читайте:

 

«Ієрихонські труби» над Лондоном, Києвом та Харковом: повітряний терор та розвіяний міф про "непереможність"…

Ракетні удари — це доставка маленької бойової частини на величезну відстань за шалені гроші.

Українська енергосистема вже давно децентралізована, а суспільство адаптувалося до виживання у найскладніших умовах. Українців чекає важка зима, але міста не вимрут. Тим більше, що Росія здатна випускати лише по 5–6 балістичних ракет на день, а на самих балістиках довго не протягнеш, коли апетит ППО лише зростає.

На тлі цього Україна активно розвиває власні та європейські оборонні ініціативи — зокрема трансевропейську програму створення нових протиракет (аналогів систем ПАК-2), випробування яких мають відбутися вже цього року.

Цей комплекс унікальний тим, що його пускові установки та ракети закольцьовані на всі європейські та американські системи супутникової розвідки та далекого виявлення (французькі, шведські, британські).

Кремль намагається через терор і холод зламати волю українців до спротиву, оскільки військовим шляхом досягти цілей не вдається. Проте поєднання адаптації української ППО, децентралізації мереж та європейських оборонних ініціатив знову зведе плани російських генералів нанівець.

Британське видання The Telegraph вибухнуло гучним скандалом, опублікувавши розгорнуте інтерв’ю з колишньою прессекретаркою президента України Юлією Мендель підмовистим заголовком: «Ексрадниця Зеленського: я не російська шпигунка, я просто хочу, щоб Україна здалася».

У матеріалі вона назвала Володимира Зеленського «найбільшою перешкодою для миру», заявила про неможливість військової перемоги Росії та фактично закликала Київ погодитися на територіальні поступки.

Чому впливове консервативне британське медіа дає трибуну людині, яка сьогодні в Україні є маргіналізованою фігурою?

Прямого підкупу британської редакції грошима немає — The Telegraph дорожить своєю репутацією.

Проте західні медіа часто грішать прагненням до скандального медійного «шоку» і штучного «балансу думок». Їм потрібен був «інсайдер ізсередини», який виступить проти мейнстриму.

Пропаганді Кремля навіть не треба купувати західну пресу: їй достатньо знайти людину з українським паспортом і гучним колишнім статусом, яка готова транслювати кремлівські тези. А далі західні таблоїди самі рознесуть це заради кліків, тоді як російські державні ЗМІ з радістю посилатимуться на авторитетний британський ресурс із заголовками: «Навіть люди з найближчого оточення Зеленського визнають...».

Живучи у США разом із чоловіком (колишнім заступником міністра економіки) та дрейфуючи у бік американських ультраправих і західних маргіналів (включно зі спробами виступати на заходах проросійської німецької партії AfD та інтерв’ю у Такера Карлсона з байками про «чорну магію» в ОП), Мендель щиро радить українцям «не вмирати за гіпотетичне НАТО» та здати Донбас.

Москва використовує подібні інтерв'ю для внутрішньої та західної аудиторії, аби підірвати підтримку України, вселити зневіру і створити ілюзію, ніби «самі українці вже втомилися і готові капітулювати». Для самої ж Мендель це відчайдушний спосіб утриматися в медійному просторі західних альтернативних площадок за рахунок скандалів і руйнування власної репутації.

Аналіз бекграунду авторки матеріалу — американської кореспондентки британської газети The Telegraph Іони Клів (Iona Cleave) показує надзвичайно широкий і різноплановий «радар» тематик: від важких кримінальних історій, розслідувань усередині США та шкільних стрілянин до світських скандалів, розпусків культових телешоу на кшталт Girls і трагічних новин голлівудського масштабу.

Перебуваючи в США, Клів глибоко занурена в контекст американських правих і реднеківських дискусій про «втому від України». Їй як закордонній кореспондентці в Америці цікаві фігури, які намагаються лавірувати між українським минулим і запитом американських ультраправих на «перемир'я будь-якою ціною».

Бувши універсальною репортеркою, яка пише і про велику геополітику, і про внутрішні драми, Клів чудово розуміє силу яскравих, одіозних цитат. Але вона не робить вигляд, що Мендель — «голос правди», вона відкрито фіксує її перехід у статус маргіналки, яка «кусає руку, що її годувала», і вказує на її дрейф у бік ультраправих сил (на кшталт AfD).

Проте саме надання їй платформи демонструє сучасний стиль західної журналістики: дати висловитися одіозному персонажу просто тому, що це створює колосальний резонанс і висвітлює тріщини в українському інформаційному полі.

Контрастом до цих маніпуляцій звучить справжня європейська «база» від прем’єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні, яка під час виступу в парламенті чітко розставила крапки над «i»:

«Капітуляція – це не мир, це завоювання. Якби Україна завтра перестала захищатися... ми б не отримали миру. Ми б обговорювали окупацію європейської країни та повернення імперіалізму радянського зразка... І ніхто не переконає мене в тому, що капітуляція тих, хто захищає свою свободу, може називатися миром».

Доки колишня головна комунікаторка Банкової Юлія Мендель роз'їжджає по західних ефірах і втішає світову громадськість одкровеннями на кшталт «я хочу, щоб Україна здалася», це чудовий привід згадати доктора Геббельса та його вірного слугу.

Після капітуляції Франції в червні 1940 року доля Британії висіла на волосині, і рейхсміністр пропаганди Йозеф Геббельс робив усе можливе, щоб цей волосок обірвати. Потрібно було вселити британцям, що їхня країна приречена, а уряд Вінстона Черчилля веде її прямісінько у прірву. Головним інструментом навіювання стало радіо.

Як нагадує відомий киїкський журналіст Леонід Сапожников, головним рупором німецької пропаганди був Вільям Джойс — ведучий радіопрограми Germany Calling. Американець за походженням, він виріс в Англії, вступив до Британського союзу фашистів (BUF) і у 1939 році виїхав до Німеччини. Він вів передачі у знущальному стилі, постійно висміюючи Черчилля:

«Вчора він знову знайшов натхнення у своєму келиху».

«Містер Черчилль вирішив боротися до останнього англійця».

«Він готовий воювати до кінця — вашого кінця, не свого».

Кожен наліт Люфтваффе подавався ним як «розгром», «повне знищення» та «параліч британської промисловості», а вішенькою на торті лунали фрази на кшталт: «Ну що, мої друзі в Лондоні, як там ваші зруйновані будинки?..» За свою роботу Гітлер двічі нагородив Джойса Хрестом воєнних заслуг.

У Геббельса ціла мережа працювала на виснаження, як ось той сучасний «Телеграм»!

«Чорні» радіостанції віщали від імені «британських патріотів, які проти Черчилля». Їхні типові наративи: Німеччина готова до миру, а Британія — ні; Британія воює одна проти двох гігантів; чи готові ви вмерти за те, щоб Черчилль залишався прем'єром?

Псевдовійськові радіостанції імітували британських офіцерів, нібито обурених політикою уряду: «Ми, справжні офіцери, знаємо, що війна програна, але Черчилль приховує правду. Армія втомилася, моральний дух упав».

Чому німецька пропаганда програла?

На фото Вільям Джойс лежить після затримання британською поліцією в кузові армійської «швидкої допомоги» (нагорі видно гвинтівку охоронця).

Коли його поліція зупинила, він потягнувся в кишеню за фальшивими документами — і отримав постріл у стегно.

У СРСР після початку війни НКВД вилучив у населення радіоприймачі, здатні ловити іноземні станції. У британців ніхто їх не відбирав: тільки у Джойса було 6 мільйонів постійних слухачів і 18 мільйонів нерегулярних. Проте план Геббельса провалився, програвши конкуренцію за довіру.

Чесність BBC: корпорація не приховувала поразок, чесно повідомляла про руйнування і не малювала рожевих картин. Британці бачили, що їхнє радіо не бреше, на відміну від німецьких станцій.

Скала на ім'я Черчилль: прем'єр говорив чесно, не обіцяв легких перемог і визнавав помилки. На тлі Джойса, який постійно брехав, Черчилль виглядав як монумент.

Удар по п'ятій колоні: Черчилль ввів норму Defence Regulation 18B, яка дозволяла без суду позбавляти свободи людей, підозрюваних у симпатіях до ворога. У травні 1940 року заарештували лідера BUF Освальда Мосли разом із дружиною та близько 750 фашистських активістів. Партія була знекровлена, а мережа поширення чуток — ліквідована.

У день самогубства Гітлера Вільям Джойс покинув Берлін із фальшивими документами під виглядом звичайного біженця. За місяць британська поліція затримала його на півночі Німеччини — один із поліцейських упізнав його за тим самим характерним голосом.

Джойса судили в Лондоні за державну зраду. Він доводив, що не міг зрадити Британію, бо за народженням є громадянином США, але ця уловка не допомогла. Його фінал у петлі став важливим прецедентом: пропагандист, який працює на злочинний режим, може бути засуджений як воєнний злочинець.

 Мережа місцевих медіа «Громада Груп» працює завдяки вашій довірі.

Підтримайте незалежну регіональну журналістику донатом.