Життя під обстрілами: як мешканці Золочева на Харківщині тримаються попри постійні атаки

Селище, розташоване за 15 кілометрів від російського кордону, перебуває під ударами ворога практично кожні два дні. Про це розповів керівник Золочівської військової адміністрації Віктор Коваленко в інтерв'ю для Суспільного.

Безперервний терор

Починаючи з травня, коли КАБами (кориговані авіабомби) були зруйновані значні частини інфраструктури Золочева, місцеві жителі постійно зазнають жахів війни. 

Прямі удари по дитячих садочках, поліції, пошті, банках і приватному сектору залишають після себе руїни. І хоча між обстрілами бувають короткі перепочинки, з початку серпня атаки посилилися.

15 серпня на центр Золочева росіяни спрямували чотири авіабомби. Внаслідок обстрілу постраждали 30 приватних будинків, музична школа, дитячий садок, магазини та Центр надання адміністративних послуг. Від руйнувань постраждало чимало сімей.

Життя на лінії вогню

Серед мешканців, чиє життя перевернулося через війну, є Людмила Квіта. Жінка мешкає в Золочеві разом зі своїм 35-річним сином Іваном, обидва мають інвалідність через проблеми з опорно-руховим апаратом. Їхній будинок був знищений влучанням авіабомби 15 серпня.

 Людмила згадує той день із жахом:

"Прозвучала тривога, ми вийшли у коридор, і через секунду побачили небо. Намагались загасити самі вогнегасником, шторами, але нічого — все тільки розгоралося, бо будинок дерев'яний. Я почала кричати: 'Врятуйте хоч дитину!'. Я не знаю ту людину, яка прийшла. Витягли Івана, сина. Потім вже через дим витягли мене".

Ще одна мешканка на ім'я Світлана, яка постраждала внаслідок прильоту 15 серпня, розповіла про свої враження від подій: 

"Чула, як свистіло, але думала, що пролетить. Вибуху не чула, тільки як скло з вікон полетіло. Страшно було, але що робити? Ми живемо тут, іншого дому немає".

Непохитний дух громади

Незважаючи на постійні обстріли, багато жителів Золочева не бажають залишати свої домівки. Люди, які виїжджають під час особливо інтенсивних атак, згодом повертаються. Наприклад, Віталій Осадчий евакуювався з родиною до Полтави, але нещодавно повернувся, щоб відвезти сина до лікаря та допомогти тещі відремонтувати пошкоджений будинок.

"Шифер побило, дах зняло, у кухні вікна вибило, стелі обвалилися. Я машину отут поставив, тільки зайшли у будинок — і 'приліт' КАБа. Усі впали на землю. Теща каже: 'Виїжджайте, у вас мала дитина, а я залишусь тут. Я своє вже віджила'", — розповів Осадчий.

Навіть у таких важких умовах місцеві комунальники продовжують працювати, відновлюючи пошкоджені будинки та інфраструктуру. Начальник Золочівської військадміністрації Віктор Коваленко зазначає, що після кожного влучання люди одразу ремонтують дахи та забивають вікна. У центрі селища є будинки, які потрапили під обстріл уже вп’яте.

Боротьба триває

Мешканці Золочева не просто виживають під постійними обстрілами, вони тримаються разом і відновлюють своє містечко з руїн. Їхній незламний дух, віра в краще майбутнє та любов до рідного краю допомагають їм витримати найважчі випробування.

Ця історія — про силу, витримку та непохитну віру людей, які щодня дивляться в обличчя війні, але не дозволяють їй зруйнувати їхні серця.